Тернопільська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3

З поглибленим вивченням іноземних мов

Тернопільської міської ради
Тернопільської області

Девіз навчального закладу: Ad angusta per augusta | Через труднощі до зірок

Кредо школи: «Освіта – скарб, праця – ключ до нього»

Випадкова світлина
Оголошення
1 грудня 2020 року створена благодійна організація "Благодійний Фонд "КРОК ДО УСПІХУ" Реквізити: БО "Благодійний Фонд "КРОК ДО УСПІХУ" Код ЄДРПОУ 44003990 п/р UA863387830000026007055134738 в КБ «ПРИВАТБАНК» призначення платежу: благодійні внес

Талановиті, але дуже дивні: цікаві звички письменників


Іван Нечуй-Левицький. Відомо, що письменник прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.

Ще відомий літератор ну дуже боявся застудитися, і, збираючись у поїздку, брав з собою пальто та шапку. Ще автор був вельми категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Дратувала його буква «і» та апостроф (писав сімя, а не – сім’я). Але найдужче письменник ненавидів букву «й», а саме в закінченні прикметників у місцевому відмінку і був за те, щоб писати – «на зелені траві», «у сиві шапці» і запевняв, що так говорить більша частина України.

 

Іван Франко. Саме Іван Якович Франко був першим, хто почав носити вишиванку під піджаком – зараз такий стиль у тренді. Тоді ж, за Австро-Угорщини та Польщі, це виглядало дещо дивакувато. Саме через відкрите дивацтво і прямолінійність письменника недолюблювали в колах галицького бомонду.

Ще один цікавий факт з життя письменника – те, як він писав вірші. Справа в тому, що Іван Якович майже ніколи не записував віршовану форму відразу, як тільки виникала ідея. Спочатку він довго ходив по хаті, вистукуючи, підбирав ритм до майбутнього вірша, мугикав мелодію. Далі під вже сформовану мелодику він підставляв слова, наспівуючи їх. І тільки тоді, коли і мелодія, і текст ставали одним цілим, поет записував своє творіння.

 

 

Ольга КобилянськаКнига була для Ольги Кобилянської найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку. Як виявилось, наречений був відомим інтелектуалом і звали його Пан Вробль – декан філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку. Ольга Кобилянська називала його «стара мумія». Її не цікавила його особистість, важливо було те, що вона зможе читати книги. Бо ж єдиний шлях для того, щоб щось дізнатися – це книга.

 

Тодось Осьмачка. А ось прозаїк Тодось Осьмачка в житті поводився надзвичайно дивно. Не можна виключати, що він справді був божевільним, проте безперечно письменник грав на публіку – ночував де доведеться та лякав людей на вулицях антирадянськими лозунгами. Одного разу Осьмачка привселюдно спитав знайомого біля газетного кіоска, навіщо він читає «їхні газети» і «невже ти їм прислужуєш». Автор неодноразово демонстративно намагався перетнути кордон, а потім ще й написав заяву з проханням випустити його в Галичину чи Канаду.

 

 

 

Фрідріх Шиллер. Він не міг працювати, якщо шухляда його письмового столу не була набита гнилими яблуками. На це, до речі, нерідко нарікав Гете, коли заходив у гості до друга.

Щоб розплатитися з боргами, він став посилено працювати, проводячи за письмовим столом по 14 годин на добу. Такий спосіб життя надірвав його здоров’я. Він сильно захворів, та так, що з лекцій його забирали буквально на носилках. Запалення легенів протікало у важкій формі і залишилося хронічним захворюванням на все життя. Воно не дозволяло йому виступати з кафедри, і в університеті Шиллер залишився номінальним професором.

Замовити дзвінок

Запит відправлено. Ми обов'язково Вам зателефонуємо

×
×
×