Тернопільська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3

З поглибленим вивченням іноземних мов

Тернопільської міської ради
Тернопільської області

Девіз навчального закладу: Ad angusta per augusta | Через труднощі до зірок

Кредо школи: «Освіта – скарб, праця – ключ до нього»

Наприклад:  школа
Випадкова світлина
Оголошення
До уваги учнів!

Наказ № 187 від 24.10.2018 "Про організацію роботи учителів-предметників з підготовки учнів до ЗНО, ДПА, олімпіад, конкурсів та тестувань, написання наукових робіт у МАН України у 2018-2019 н.р."

До уваги!

Інформація про використання коштів для закупівлі засобів навчання та обладнання навчального і загального призначення для навчальних кабінетів Нової української школи (тут). 

батькам

ТОП-30 порад батькам школярів молодших класів

1.Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Про "погану" поведінку дітей

Психологи виділили чотири основні приховані причини серйозних порушень поведінки дітей.

Перша - боротьба за увагу.

Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка їй так необхідна для нормального розвитку і відчуття батьківської любові, то школяр знаходить свій спосіб його отримати: неслухняність. Батьки раз у раз відриваються від своїх справ, роблять зауваження... Не можна сказати, що це вже дуже приємно, але увага все-таки отримана. Краще така, ніж ніякої.
Друга - боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської опіки.

Дітям особливо важко, коли батьки спілкуються з ними, в основному, у формі зауважень, повчань, вказівок. Дитина починає повставати. Відповідає упертістю, діями наперекір. Сенс такої поведінки - відстояти право самому вирішувати свою справи, показати свою особистість. Не важливо, що рішення її (дитини) часом не дуже вдале, навіть помилкове. Зате воно своє, а це головне!

Третя причина - бажання помститися.

Діти часто ображаються на батьків. Наприклад: батьки уважніші до молодшого; батьки розлучилися; у будинку з'явився вітчим; батьки постійно сваряться... Багато буденних причин: різке зауваження, несправедливе покарання. У глибині душі дитина переживає, а на поверхні - протести, неслухняність, неуспішність в школі. Сенс поганої поведінки: "Ви зробили мені погано, хай і вам буде теж погано!"

Четверта причина - втрата віри у власні сили.

Накопичивши гіркий досвід невдач і критики на свою адресу, дитина втрачає упевненість у собі, у неї формується низька самооцінка. Школяр може прийти до висновку: "Нічого старатися, однаково нічого в мене не вийде". При цьому своєю поведінкою він демонструватиме, що йому "все одно", "і хай я поганий", "і буду поганою".

Виявити дійсну причину неслухняності і поганої поведінки досить просто, хоча спосіб може видатися парадоксальним. Батькам потрібно звернути увагу на власні почуття та емоції.

Якщо дитина бореться за увагу,  то у батьків з'являється роздратування.

Якщо протистоїть вашому диктату, то у вас виникає гнів.

Якщо ж дитина "мстить" вам, то у відповідь ви почуваєте образу.

Якщо ж дитина не вірить у власні сили, у себе, то батьки відчувають безпорадність, а деколи і відчай.

Що ж робити далі? Відповідь на питання - не реагувати звичним чином (не дратуватися, не гніватися, не ображатися), бо утвориться замкнене коло. Чим більше дорослий незадоволений, тим більше дитина переконується: її зусилля досягли цілі, і продовжує "в тому ж дусі" з новою енергією. Дорослому потрібно з'ясувати, що саме школяр відчуває і перейти до позиції допомоги дитині.

ДОПОМОГА:

Якщо дитина бореться за увагу, потрібно надавати їй увагу. Придумати спільні заняття, ігри, прогулянки.

Якщо джерело конфліктів - боротьба дитини за самоствердження, то слід, навпаки, зменшити своє втручання в справи дитини. Для школяра дуже важливо накопичувати досвід власних рішень і навіть невдач.

Якщо ви відчуваєте образу, то потрібно запитати себе: що змусило дитину заподіяти її вам? Який біль у нього самого? Чим ви образили або постійно кривдите своє чадо? Зрозумівши свої помилки, їх треба виправити.

Найважча ситуація у батьків, які зневірилися, і дитини, що зневірилась у собі та своїх силах. Потрібно перестати вимагати що "потрібної вам" поведінки, "скинути на нуль" свої очікування і претензії. Безперечно, у вашої дитини є до чогось здібності та таланти. Знайдіть для дитини доступний на даному етапі рівень завдань і почніть рух вперед разом! При цьому дитину не можна критикувати! Шукайте будь-який привід, щоб похвалити, відзначайте будь-який, навіть найменший успіх. Постарайтеся непомітно підстраховувати школяра. Необхідно поговорити з вчителями і зробити їх союзниками. Ви побачите: перші ж успіхи окрилять дитину.

Отже, головні зусилля треба направити на те, щоб переключити свої негативні емоції (роздратування, гнів, образу, відчай) на конструктивні дії.

Що важливо знати на початку: при перших ваших спробах поліпшити взаємини, дитина може підсилити свою погану поведінку! Вона не відразу повірить в щирість ваших намірів і перевірятиме їх.

ЧЕМНИМ БАТЬКАМ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

Хочеться закликати батьків не лише вимагати послуху від своїх синів і дочок, а й самим бути… чемними батьками, які можуть виховати щасливих дітей. Як цього досягти?

  • Передусім любіть і поважайте своїх дітей. Безумовна батьківська любов є запорукою довірливих стосунків. Лише за умови цілковитої довіри син чи донька не боятиметься розповісти вам про свої потреби, поділитися проблемами й турботами. Тоді ви завжди зможете вчасно і відповідно до ситуації зреагувати н події, які відбуватимуться в житті вашої дитини. Зможете захистити її, навчити дотримуватися необхідних правил, поважати себе та інших. Тому любов, довіра і повага – це три стовпи, на яких тримається ваше щастя і щастя вашої дитини.
  • Приділяйте своїм дітям достатньо уваги. Тоді вони почуватимуться комфортно і безпечно. А відтак не боятимуться досліджувати світ, запитати про щось, знайомитися з іншими людьми і презентувати себе. Діти, чиї батьки не обділяють їх увагою, є активними, творчими і впевненими в собі людьми.
  • Узгоджуйте свої очікування з можливостями і бажаннями дитини. Це взаємний процес. Домовляйтеся і шукайте компромісів. Пошук компромісу в стосунках із дитиною є свідченням того, що її чують, на її думку зважають, її бажання беруть до уваги. Водночас вчіть дитину не лише висловлювати свою потребу, а й аргументувати її. Лише так між батьками й дітьми відбуватиметься діалог, що є запорукою успішного виховання.
  • Поясніть дитині свої заборони і вимоги. Кажіть: «Цього не можна робити тому, що…», а не «Цього не можна робити, бо я так сказав!» Вимагаючи від дитини послуху, не вдавайтеся до маніпуляцій, залякувань, морального чи фізичного насильства.
  • Привчіть дітей до виконання певних обов’язків. Поясніть їм, що це є проявом їхньої любові до близьких людей. Тобто нехай мотивацією вашої дитини щодо виконання якогось обов’язку буде не страх чи примус, а любов.
  • Водночас не забувайте, що життя дитини не може складатися лише з виконання ваших вимог чи дотримання заборон. Розмовляйте з нею. Запитуйте, чого вона хоче, про що мріє, що їй подобається, а що ні. Дозволяйте їй реалізувати свої потреби, ставлячись до них мудро і з розумінням. Тоді ваша дитина буде не лише слухняною, але й щасливою людиною, яка не боїться приймати власні рішення, відповідати за них, знати, чого вона хоче та рухатися до своєї мети.
Замовити дзвінок

Запит відправлено. Ми обов'язково Вам зателефонуємо

×
×
×